Гіперболічна мова у Біблії
Деякі жанри літератури використовують гіперболічну мову. Особливо поетичний жанр. Наприклад:
«Тисяча зубрів, що гриміли по рівнинах
Не могли заглушити звук мого серця, що б’ється для тебе». (Келлі Ропер)
Така мова використовується для того, щоб зробити акцент, перебільшуючи щось, що виходить за рамки його звичного значення. Біблія не є виключенням. Вона містить книги поетичного жанру з метафорами, гіперболами та іншими фігурами мови. Ось декілька прикладів:
«Я стомився від свого стогону; щоночі ставатиме мокрим ліжко моє, — своїми сльозами я обливатиму постіль свою». (Псалмів 6:7)
«Якщо ж твоє праве око спокушає тебе, — вийми його і кинь геть від себе, бо краще для тебе, щоби пропав один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло було вкинуте до геєни [вогняної]». (Матвія 5:29)
Чи може людське тіло виробити достатньо сліз, щоб промочити ліжко? А чи багато навколо однооких, одноруких самобичувателів? Якщо трактувати такі уривки буквально, то врешті-решт ми можемо зіштовхнутись із різного роду сміттям, від простої нісенітниці до небезпечної єресі, яка може підтримуватись роками та перетворитись на традицію. Ось гарний приклад:
«Я ж народився в беззаконнях, — у гріхах моя мати мене зачала». (Псалмів 50:7)
(Примітка перекладача: у деяких перекладах Біблії, включаючи англійський переклад NIV, цей вірш, буквально перекладено так: «звісно, я був грішним при народженні, грішним відтоді, як моя мати зачала мене».)
Цей уривок часто використовується на підтримку вчення, що люди народжуються вже винними у гріху, тому що, як написав Давид, ми «від народження грішні». Але є декілька проблем з буквальним тлумаченням цього уривку. По-перше, у Грецькій Септуагінті говориться не про дитину, а про батьків:
“ἰδοὺ γὰρ ἐν ἀνομίαις συνελήμφθην καὶ ἐν ἁμαρτίαις ἐκίσσησέν με ἡ μήτηρ μου”
«Ось, я був вихований у беззаконні, і у гріху мати зачала мене».
«Був вихований» використовується у пасивному (а не у зворотньо-середньому) стані, що виключає можливість будь-якої дії зі сторони об’єкту (дитини). Це має абсолютно інше значення аніж «Я був грішним при народженні» (де прикметник стосується об’єкту). Він також писав, що його мати зачала його у гріху (а не те, що він був грішним від народження). Щоб отримати більше детальної інформації, будь ласка, перегляньте наступні посилання:
Підрядковий переклад з Грецької Септуагінти
Отож, навіть якщо сприймати буквально, у цьому уривку не говориться про те, що Давид був народжений грішником, а швидше, що його мати зачала його у гріху. Але навіть таке буквальне тлумачення було б недоречним для цього уривку, тому що (а) навряд мати дітей — гріх, (б) немає ніяких доказів того, що Давид народився у незаконних стосунках, (в) мало що відомо про його матір.
До того ж буквальне тлумачення цього уривку має проблему потрійної суперечності з контекстом.
По-перше, воно суперечить контексту Псалмів 50. Насправді він діаметрально протилежний йому. Давид щойно вчинив перелюб із Версавією та вбив її чоловіка. Тепер він розривається на шматки, розкаюючись від глибини свого серця. Як ви думаєте, наскільки таке твердження (про те, що він народився грішником) підтримало б його покаяння, якби воно було сприйнято буквально?
Зверніть увагу, що він не написав «хоча я від народження був грішником, я все ще винен», але «адже ось, я був народжений беззаконням». Він підсумовує попередні вірші, де пояснює, що він зробив: «Я зробив те, що є зло у очах Твоїх» (вірш 6). Сьомий вірш просто пояснює і підсилює його провину, а не виправдовує. Розглянемо цей аргумент:
- Бути народженим грішником — це обставина, яку Давид не міг змінити.
- Якщо його грішність була поза його контролем, то це було б пом’якшувальною обставиною дляйого покаяння.
- Тому, якщо сприймати це тлумачення буквально, то воно послаблює його покаяння.
- Тому, вірш 50:7 не може мати буквального значення.
По-друге, буквальне тлумачення суперечить іншим Псалмам. Розглянемо наступні вірші:
«Адже Ти, Господи, створив моє нутро, — прийняв мене від лона моєї матері. Я прославлятиму Тебе, бо Ти вельми дивовижний, і дивовижними є Твої діла, — моя душа це дуже добре знає». (Псалмів 138:13-14)
Чи називалося б «Дивовижним ділом» створення грішної дитини у лоні матері?
«Господь віддасть мені за моєю правотою, Він віддасть мені за чистотою моїх рук, бо я ходив Господніми дорогами і не вчинив гріха перед моїм Богом. Адже всі Його присуди — переді мною, і Його постанов я не відкинув від себе. І я буду бездоганний з Ним, буду остерігатися мого беззаконня». (Псалмів 17:21-24)
«Розсуди мене, Господи, бо у своїй невинності я ходив, і в надії на Господа не похитнуся». (Псалмів 25:1)
Як грішник від народження міг стримати себе від гріха і ходити в невинності?
По-третє, буквальне тлумачення суперечить очевидному вченню Біблії про те, що ми відповідальні за свої вчинки, а не винні від народження. Розглянемо наступні вірші:
«Я — Господь, Той, Хто досліджує серця і випробовує нирки, щоб кожному дати за його дорогами і за плодами його побажань». (Єремії 17:10)
«Адже Син Людський має прийти в славі Свого Отця з ангелами Своїми, і тоді Він віддасть кожному згідно з його ділами». (Матвія 16:27)
Ось ще приклади: Псалмів 61:13, Приповістей 24:12, Римлян 2:6, Об’явлення 20:12.
Якщо ми сприймаємо Псалмів 50:7 буквально, то ми грішники з моменту, коли ми зачаті. Зачаття — це запліднення яйця всередині матки. Виходячи з цього, ми грішники з моменту, коли ми — запліднена яйцеклітина. Зважаючи на наведені вище вірші, що, на вашу думку, запліднена яйцеклітина зробила не так? Яку заповідь вона порушила? Яка єресь!
Чому це так важливо? Тому що Псалмів 50:7 — єдиний вірш у всій Біблії, який може бути використаний для підтримки цього єретичного вчення про те, що всі ми народжені уже винними у гріху. Звісно ж, треба повністю ігнорувати поетичний жанр цього уривку, натхненного Богом, а також всі інші вірші про людську відповідальність за свої вчинки.
А чому важливо це? Тому що це єретичне вчення про народження грішниками руйнує любов Христа. Воно прибиває її до хреста. Подумайте ось про що: чи маємо ми вибір не народжуватись? Чи є у нас вибір народитись безгрішними? Якщо ні, то як ми можемо нести за це відповідальність і як «люблячий Бог» може приректи нас на вічні страждання у пеклі за те, що ми просто народились? Це безумство, яке вбиває любов Христа, показуючи Його найжорстокішим і найнесправедливішим з усіх, хто коли-небудь існував.
Без любові Христа наша віра мертва. Без любові Христа хто був би спасенним? Чи віддали би ви своє життя тому, кого ненавидіте? Його любов у Його прощенні. І його прощення засновано на Його справедливості. Ця справедливість виходить з того, що ми винні за свої гріховні вчинки, а не за те, що народились у цьому світі. Ось чому Він праведний, коли засуджує нас за гріх. Тому ми любимо Його, адже Він прощає нас (Луки 7:47). Якщо ми знімаємо з себе відповідальність за гріхи, то Його любов і прощення втрачають сенс.
Все Священне Писання натхненно Богом, зокрема і літературний жанр Біблії. Якщо ми любимо Його, то маємо поважати Його вибір жанру та підкорятися правилам інтерпретації.
Я сподіваюсь, що ця стаття надихнула вас і допомогла зрозуміти одну з причин чому деякі форми християнства стали такими мертвими й неефективними. Я також сподіваюсь, що вона принесла деяку радість вашому серцю, висвітливши цей суперечливий вірш Біблії, який насправді є розпачливою сповіддю грішника, якого пізніше назвали «людиною за Божим серцем».
Нехай Господь буде з вами!
Автор: Олександр Таран