Благодать, одкровення та віра

Вступ

В цій статті ми розглянемо відносини між благодаттю, одкровенням та вірою. Ці три слова іноді використовуються за межами біблійного контексту та, відповідно, тлумачаться неправильно. Християни часто говорять про благодать, коли насправді мають на увазі одкровення, як, наприклад, в добре відомому гімні "О, благодать", в якому ми співаємо: "Це благодать забрала страх, що душу полонив, і Божий страх мені дала, тепер у серці мир." Саме одкровення Божого гніву та святості дало нам Божий страх, однак це одкровення було даром від Бога, і слово "благодать" також означає "дар". І одкровення, і віра є даром від Бога, насправді, саме життя є проявом благодаті.

Таким же чином і поняття "віра" також часто тлумачиться неправильно. Атеїсти вважають, що віра означає вірити в щось без доказів. Однак віра в біблійному розумінні є абсолютно протилежним такому визначенню. Віра згідно Біблії має два компоненти: одкровення та дію. В Посланні до Євреїв 11 наведено багато прикладів цьому: Бог попередив Ноя (одкровення), та Ной побудував ковчег (дія); Бог призвав Авраама (одкровення), та Авраам послухався (дія). Однак деякі вчителі вважають, що будь-який прояв дій людини в напрямку спасіння може вважатися формою спасіння, яке базується на справах. Це є лжевченням.

Коли ми читаємо вірші в Посланні до Ефесян 2:8-9 "Бо ви спасенні благодаттю через віру. І це не від нас: це дар Божий. Це не від діл, щоб ніхто не міг хвалитися", чи ми насправді розуміємо різницю між діями по вірі та тим, що Павло називає ділами? Ми можемо стверджувати і, до речі, безпідставно, що якщо віра потребує дії, то віра є проявом діл, тому що "віра без діл мертва" (Якова 2:18-26), а отже як тоді Павло може говорити, що наші діла не є вкладом в наше спасіння?

В цьому уривку Павло не стверджує, що людина не може здійснити позитивної дії для спасіння, адже Господь велів нам шукати Його всім серцем, а пошук однозначно вимагає дій з нашого боку. Павло говорив безпосередньо про те, що люди називають "добрими вчинками", про справи, які, на думку людей, здобудуть їм винагороду та якимось чином допоможуть їм із спасінням. Добрі справи ні в якому разі не спасають, бо Божий стандарт — досконалість, але водночас віра без діл суперечить вірі в біблійному розумінні, а без такої біблійної віри ми не можемо бути спасенними.

Якщо ми не розуміємо відносини між благодаттю, одкровенням та вірою, ми можемо вдатися до крайньої форми кальвінізму або армініанства, жодне з яких не є біблійним поглядом, а саме наші погляди мають глибинний вплив на наші відносини з Ісусом Христом.

Благодать

Благодать (charis) дослівно означає "дар" або "благословення". Це слово вживається в Писанні для позначення багатьох різноманітних дарів від Бога. Благодать також значить "незаслужене благо" або "отримати прощення, коли заслуговуєш на покарання". Давайте розглянемо наступне:

1. Загальна благодать

Біблія говорить, що плата за гріх — смерть (Послання до Римлян 6:23). Всі люди в світі знаходяться під загальною благодаттю Божою в тому сенсі, що Господь не карає нас миттєво, коли ми свідомо грішимо (Послання до Римлян 2:4). Загальна благодать означає, що Господь не виливає свій гнів на грішників негайно, а навпаки дає їм час скористатися вільним волевиявленням та закликає до покаяння та спасіння (Друге Послання Петра 3:9). У випадку вселенського потопу та руйнування Содому та Гоморри Божу благодать було забрано, тому що ті люди використовували дану їм свободу для того, щоб грішити і перейшли межу, за якою викуплення стало неможливим. Ной проповідував протягом 100 років, проте ніхто не покаявся; Авраам благав Бога не знищувати Содом, якщо в місті знайдуться праведники, однак не знайшлося жодного.

2. Благодать в обставинах

Ми також посилаємося на благодать, коли говоримо про обставини поза межами нашого контролю. Наприклад, ми можемо сказати, що через Божу благодать ми народилися в Християнській родині або вижили в автокатастрофі завдяки милості Божій. Це базове значення благодаті в сенсі незаслуженого блага від Бога. Це незаслужене благо найглибше вбачається навіть не в благодаті в обставинах, а в спасаючій благодаті.

3. Спасаюча благодать

Коли Писання говорить, що ми спасенні благодаттю Божою, воно стверджує неймовірно глибокі та важливі факти. По-перше, той факт, що Божий стандарт — досконалість (Матвія 5:48), і жодна людина не здатна досягти Його стандарту. Отже цей статус досконалості можна отримати лише як подарунок. Цей подарунок надається лише тим, хто віддав своє життя Христу та приєднався до Його досконалості (Послання до Євреїв 10:14).

По-друге, спасаюча благодать дуже тісно пов’язана як з одкровенням, так і з вірою, обидва з яких є дарами від Бога. Коли ми починаємо розуміти, як вони взаємодіють, ми усвідомлюємо, що наші дії віри змотивовані одкровенням від Бога, яке Він дає нам щодо Себе та нашої гріховності. Благодать дає нам час та свободу відповісти на його заклик, однак коли ми приходимо до хреста, та наші очі відкриваються повністю відносно нашого стану безнадійого рабства гріху, Бог дає Свій найбільший дар тим, хто підпорядковує Йому свою волю.

Одкровення

Як і благодать, одкровення часто неправильно розуміють. Воно також має різні значення та застосування. Люди часто помиляються, думаючи, що Бог відкриває себе певним людям більше, ніж іншим. Вони також хочуть, щоб Бог нав’язав Себе людям через великий рух відродження, тощо. Особисто мені подобається термін "поступове одкровення", який, на мою думку, дає відповідь на всі ці заперечення. Розглянемо наступне:

1. Загальне одкровення

Одкровення пов’язане з благодаттю, тому що це дар в різних ступенях прояву кожній людині, яка живе на землі. Бог фундаментально показав Себе кожній людині, народженій в цей світ. На підставі чого я роблю таку заяву? По-перше, на підставі того, що ми створені за подобою Божою. Біблія вчить нас, що Господь вклав вічність у серця людей (Екклезіаста 3:11). Саме це відрізняє нас від будь-якої іншої живої істоти. Від початку існування людина знала в серці своєму, що існує Бог або "боги". В кожній культурі люди мають вбудований інстинкт, який говорить, що ми більше, ніж просто тварини, і таким чином вони створили релігії та богів, щоб дати відповіді на питання життя та потойбічного життя.

Бог також повідомляє кожного про Своє існування через Своє творіння. Павло стверджує цей факт в Посланні до Римлян 1:18-23, говорячи, що з моменту сотворіння світу Божі невидимі властивості — його вічна сила та божественна природа — видимі через усвідомлення створеного Ним, так що немає в них виправдання.

Це є загальним одкровенням, і в цьому сенсі жодна людина не може сказати, що Господь не відкрив Себе їй. Питання в тому, чи виявили люди віру та зробили дії, щоб знайти відповіді. Багато хто це зробив, як Павло пояснює в Римлянах 2. Він каже нам, що навіть язичники, які діяли на підставі такого базового одкровення, намагалися жити праведним життям, тому що вони показали, що вимоги закону записані в їхніх серцях та совісті (Римлянам 2:12-16), та коли такі люди помирають, їх судитимуть на підставі одкровення, отриманого ними, а також того, як вони розпорядилися цим одкровенням (тобто на підставі їх віри). Павло вважає, що хоча в них і не було Закону Мойсея, який є набагато глибшим одкровенням Божим, вони все одно діяли на підставі того, що було їм відомо. Це підводить нас до "поступового одкровення".

2. Поступове одкровення

В Писанні існує багато прикладів поступового одкровення. Саме так Господь і відкривав Себе нам. Від початку Бог явив Себе нам через Свій образ в нас, потім дав нам Закон Мойсея, щоб навчити про Свою святість, характер та необхідність жертви. Зрештою, Він остаточно явив Себе нам в особі Ісуса Христа.

Буття є ще однією хорошою ілюстрацією. Бог не привів іудеїв до Червоного моря одразу та не наказав їм довіряти Йому, йдучи поміж стін води з обох боків. Спочатку вони побачили всі чудеса та казні в Єгипті, та те, як Господь відділив їх від єгиптян. Потім він привів іудеїв до Червоного моря, годував їх манною та перепелами, щоб показати їм Свою любов та турботу, вивів їх до гори Синай, де показав їм Свою безкомпромісну святість та навчив їх про страх Божий, і аж потім вивів до берегів Йордану. Їхнє одкровення від Бога поступово поглиблювало їх знання, по мірі того, як вони слухалися Його та вчилися довіряти Йому.

Бог не очікує, що людина, яка майже нічого або взагалі нічого не знає про Нього, довірить Йому своє життя, однак Він абсолютно очікує, що вона шукатиме Його відповідно до отриманого нею одкровення. Бог відкриває – ми робимо крок віри, Він відкриває більше - ми робимо наступний крок. Цей процес продовжується по мірі того, як Дух Святий веде нас до хреста Христова. Протягом цього процесу людина вчиться довіряти Богу, так само як це робили святі в часи Старого Заповіту, Дух Святий відкриває очі людини та засуджує її в гріху через проповідь, Писання та говорячи до її серця. Це і є процесом пошуку всім серцем, який веде нас до спасіння, процесом, який допомагає нам зрозуміти, що ми знаходимося в рабстві гріха, тому що обрали власний шлях та виступили проти волі Божої.

Останній крок — зважити ціну та підкоритися волі Божій. Саме біля підніжжя Христа відбувається останній крок спасаючої віри. Біблійне спасіння (а існує багато підробок) вимагає смерті власного самовпорядкування, его, яке вимагало жити за власним розсудом. Перш ніж померти для себе та підкоритися Богу, ми повинні зважити, чого нам це буде варте. Зректися себе та взяти свій хрест — аналогії смерті, про яку ми говоримо вище. На практиці це означає піти від гріха та від тих, хто бере в ньому участь. Це може також означати втрату родини, багатства, посади, тощо, як пояснює Ісус в Євангелії від Луки 14:25-33.

Коротше кажучи, ми підкорюємо нашу волю волі Божій на наше життя, повністю довіряючи Йому наше майбутнє. Він вже навчив нас, що Він вірний, та так само як іудеям на берегах Йордану, Він повеліває нам довіряти Йому. Він бере наше старе життя (вільно віддане Йому) та в переносному сенсі вбиває його, ховає та воскресає в якості новонароджених дітей, так само як і Христос воскрес із мертвих. Якщо не відбулося смерті для самого себе, то немає і нового народження. Стара людина повинна розіп’ятися із Христом, а нова людина повинна належати Христові. Як тільки ми підкорюємо Йому нашу волю, Бог відкриває нам, що ми Його діти (Римлянам 8:16), що відтепер він живе в нас, Отець, Син та Дух Святий (2 Петра 1:3), та ми ЗНАЄМО Його присутність, та наші серця радісно викрикують: "Авва, Отче." (Римлянам 8:15, Галатам 4:6).

Якщо ми не знаємо Його присутності після того, як віддали Йому наше життя, то вкрай сумнівно, що ми пережили нове народження, та, напевно, все ще знаходимося в процесі пошуку. В такому випадку нам слід пам’ятати дві речі. По-перше, - те, що Господь не відродить нас, допоки Він не вирішить, що ми готові померти для себе, а, по-друге, Він обіцяє нам винагороду, якщо ми продовжимо шукати його всім серцем (Євреям 11:6).

Висновки

Благодать, одкровення та віра тісно переплітаються в справі спасіння. Ті, хто знають Христа, можуть засвідчити, що Він продовжує давати нам благодать (дари), відкриває себе більше та поглиблює нашу віру по мірі того, як ми зростаємо в учнівстві. Підкорившись йому, ми стали переможцями, померши для себе, ми отримали життя вічне. Ми підкорили нашу волю Його волі, та відкрили для себе, що тепер ми по-справжньому вільні, вільні від покарання та влади гріха, вільні від рабства принципу гріха, який колись домінував над нами.

На жаль, небагато церков сьогодні дають людям час пізнати Бога. Вони посилаються на вірш, в якому говориться, що якщо ми сповідуємо Бога та віримо, то ми спасенні, та буквально застосовують його до людей, які ще, можливо, й не почали Його щиро шукати. Один із моїх "друзів" у Фейсбуці вважає, що він щотижня приводить до спасіння близько 20 осіб. Він іде в ресторан, парк або інше місце, питає їх, чи вони впевнені, де опиняться в разі смерті, проводить їх через чотири духовних закони та молиться з ними. Потім він говорить їм, що вони народжені згори та мають читати Біблію та ходити до церкви. Це не є Біблійним спасінням, а скоріше слабка та безсила підробка! Якщо після молитви про "прийняття Ісуса в серце" (відрізняється від "віддати Йому своє життя"), нам повинні сказати, що ми народжені згори, то ми не народжені згори! Ісус сказав, що Його вівці знають Його голос.

В Бога є свій власний спосіб на все. Він дає благодать всьому людству, відкриває Себе, щоб мотивувати нас шукати Його, та проходить з нами цей процес спасіння. Господь не дасть людині нове народження, якщо вона ще не готова померти для самої себе. Ми можемо наказувати Богу відродити людину, тому що ми прочитали вірша, який говорить: "сьогодні день спасіння" не більше, ніж ми можемо наказувати Йому зцілити нас або дати багатство, тому що прочитали вірша про те, що можемо просити все в Його ім’я.

Господь багаторазово обіцяє, що той, хто шукає, знайде Його, проте ця обітниця супроводжується умовою, що шукати ми повинні всім серцем своїм, і лише Він знає серце кожної людини. Його благодать дозволяє нам мати свободу волі, грішити та навіть зруйнувати своє життя, однак немає благодаті, яка б захистила грішника від Його гніву по той бік могили. Його одкровення призивають нас шукати Його, діяти. Якщо ми діятимемо на підставі отриманого одкровення, прагнучи пізнати Бога, то він відкриватиме Себе все більше та показуватиме, що необхідно для спасіння. Якщо ми не діємо та не шукаємо, тоді ми не виявляємо віри, а без віри Богу догодити неможливо. Якщо ж шукаємо щиро, то прийдемо до хреста з покаянням та проявимо віру, віддавши Йому наше життя, та отримаємо Його абсолютну благодать, Його дар спасіння, вірячи, що Ісус Христос помер за наш гріх. Ми не тільки віримо та сповідуємо, що Христос воскрес із мертвих, але й відчуваємо це на духовному рівні, ми чуємо Його голос та належимо Йому назавжди.

Автор: Стів Копланд